Меню

28 грудня 2016 року КМУ своєю постановою №1024 вніс зміни до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ від 8 жовтня 1992 року №572, щодо спрощення процедури по переобладнанню і переплануванню житла.

Відтепер власники житла або наймачі гуртожитків, за погодженням з власником, при виконанні робіт з переобладнання і перепланування, які не передбачають втручання в несучі конструкції або інженерні системи загального користування, не повинні отримувати дозвільних документів. Крім цього, після завершення подібних робіт введення об’єкту в експлуатацію більш не вимагатиметься.

Нагадаємо, що раніше для здійснення подібного виду будівельних (ремонтних) робіт необхідно було отримання дозволу виконавчого комітету місцевої ради. При цьому виняток становили роботи з перепланування, які були пов’язані зі склінням балконів, демонтаж вбудованих шаф, антресолей і комор, об’єднання ванної кімнати з туалетом, збільшення житлової площі за рахунок демонтажу некапітальних стін і використання площ коридорів.

З повагою, Юридична компанія LEX LEGUM

20 грудня 2016 року, о 5 ранку був прийнятий, мабуть найголовніший закон, наступного календарного року України. Відповідно до приписів Бюджетного кодексу України, означений нормативно-правовий акт повинен був бути прийнятим ще до 1 грудня, проте, незважаючи на чергове нехтування імперативними нормами, у наших управлінців наразі спостерігається позитивна динаміка, адже останні два роки Бюджет приймався взагалі після 25 грудня.

На 2017 рік законодавець визначив доходи Державного бюджету у сумі 721,398 млрд. гривень, в той час як видатки становитимуть – 790,393 млрд. грн. З арифметичного підрахунку вбачається, що в наступному році нас чекатиме традиційний дефіцит, граничне значення якого встановлено на позначці 77,547 млрд. грн.
Крім цього, прогнозують, що державний борг становитиме 1,716 трлн. грн., що на 215,150 млрд. грн. більше, ніж у попередньому році.

Як і було заявлено раніше, мінімальна заробітна плата буде на рівні 3200 грн. (прожитковий мінімум на одну особу з 1 січня – 1544 грн.), при цьому в тексті Закону не передбачено її збільшення протягом року. (будемо сподіватися).

Також в новому бюджеті були встановлені макропоказники, які передбачають зростання ВВП в 2017 році на 3-4%, інфляцію на рівні 8,1%, рівень безробіття 8,6% та курс нривні на рівні 27,2 грн. за 1 долл.США.

з повагою, Юридична компанія LEX LEGUM

Головним управлінням Державної фіскальної служби в місті Києві, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки нашого Клієнта, було прийнято податкове повідомлення-рішення про завищення показників податку на прибуток підприємства на суму 224 766 гривень. Крім того, було встановлено неправомірність віднесення нашим Клієнтом 249 740 гривень до суми податкового кредиту за період, що перевірявся.

Юристами нашої компанії в оперативному порядку була розроблена стратегія та правова позиція, яка дозволила успішно оскаржити незаконність податкового повідомлення-рішення, без звернення до судових органів.
Завдяки зусиллям і досвіду наших співробітників, ми захистили інтереси нашого Клієнта на суму 474 506 гривень, а також позбавили його від сплати сум судових витрат і тривалого судового розгляду.

з повагою, Юридична компанія LEX LEGUM

Сьогодні, 25 липня 2016 року, Президентом України був підписаний Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Цим Законом законодавець вніс зміни в ст.ст. 25, 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення тим самим посиливши відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тепер санкція 130 статті КУпАП передбачає наступні покарання за керування транспортним засобом в стані сп’яніння:
– 600 нмдг штраф (10 200 грн.) З позбавленням прав на 1 рік;
– у разі повторного порушення (протягом року) – штраф у розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (20 400 грн.) з позбавленням прав на 3 роки;
– якщо особа двічі протягом року піддавалась такому адміністративному стягненню, за відмову від огляду на предмет вживання – 2400 нмдг штраф (40 800грн.), позбавлення прав на 10 років.

Крім того, в разі вживання водієм алкоголю і т.п. після ДТП або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення медогляду, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (20 400 грн.) або адміністративного арешту на термін 15 діб з позбавленням прав на 3 роки.

з повагою, Юридична компанія Lex Legum

Для початку невеликий історико-правовий екскурс. Конституційний процес українського державотворення було розпочато ще в далекому 1710 році, коли була прийнята перша в історії конституція. Цією конституцією була Конституція Війська Запорізького, яка відома по сей день як «Конституція Пилипа Орлика». Пізніше, в 1918 році вже силами Центральної ради, була прийнята Конституція Української Народної Республіки, яка проголосила УНР державою суверенною, самостійною і ні від кого незалежною. З приходом радянської влади на територію України, суверенітет держави і народу притискався і надалі повністю був відсунутий на другий план, аж до розпаду СРСР. Після отримання незалежності в 1991 році, незважаючи на правонаступництво радянської правової системи, думки, про те, що Україні потрібна нова конституція, звучали все частіше і частіше. 8 червня 1995 року Президент України Леонід Кучма і Голова Верховної Ради України Олександр Мороз, який діяв від імені парламенту, підписали Конституційний договір, який діяв до моменту прийняття нової конституції. Цей Конституційний договір був прообразом Конституції України.
Конституція України 1996 року була прийнята 28 червня на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Закон № 254/96-ВР, який ратифікував нову Конституцію і анулював попередні радянські конституції і Конституційний договір, був офіційно підписаний в урочистій обстановці в середині липня 1996 року. Проте, на думку Конституційного Суду України, Конституція вступила в силу в момент, коли були оголошені результати парламентського голосування, тобто 28 червня 1996 року, приблизно о 9 ранку за київським часом.

Конституція України 1996 року як вищий законодавчий акт визначила базові принципи організації вищих органів держави і місцевого самоврядування, їх відносини і компетенцію, а також права, свободи і обов’язки людини і громадянина. Затвердження Основного Закону держави створило юридичне підґрунтя для ефективної та раціональної перебудови політичних структур, стабілізації економіки, формування розвиненого громадянського суспільства, органічного входження України в світове співтовариство.

Конституція 1996 року стала першою Конституцією незалежної України. З її прийняттям були визначені базові координати й орієнтири, сукупність суспільних цінностей – все те, що формує політико-економічну систему. Окреслено відносини держави і людини, держави і громадянина, їх права та взаємні обов’язки. Встановлено межі втручання держави в життя суспільства і окремої особистості.

На відміну від конституцій інших держав, наша не була прийнята на всеукраїнському референдумі, як того вимагала Комісія за демократію через право (Венеціанська комісія).

У 2000 році був проведений всеукраїнський референдум, на який було винесено чотири питання: 1) про введення двопалатного парламенту; 2) про право президента розпускати парламент, якщо протягом місяця він не сформує постійно діючу більшість або протягом трьох місяців не затвердить бюджет; 3) про скорочення депутатів з 450 до 300; 4) про позбавлення депутатів недоторканності. На всі ці питання народ дав позитивну відповідь, але на жаль вони не були імплементовані парламентом.

Надалі, в зв’язку з посиленням політичних розбіжностей серед правлячих верств населення, неодноразово Конституція піддавалася змінам. Варто відзначити, що і до цього дня процес внесення поправок є актуальним, але на нашу суб’єктивну думку, такого роду зміни, під час проведення фактичних військових дій, є загрозою державності і демократичного устрою України.

З повагою, Юридична компанія «Lex Legum»

Як відомо, питання, щодо зміни судової системи України, були найбільш обговорюваним в останній час. Це і не дивно, адже лобіюванням змін займався Президент (саме ним цей законопроект був визначений як пріоритетним). А відтак, ймовірність того, що в парламенті не знайшлось би необхідної кількості голосів народних депутатів, була вкрай невелика. Тому, 2 червня цього року законопроект № 4734 був прийнятим («за» – 281). Вказаний законопроект покликаний кардинально змінити судоустрій нашої держави, при чому як саму організацію, так і кваліфікаційні вимоги до суддівської ланки.

Перш за все, зміни торкнулися кількості судових ланок та розподілу між ними функцій та повноважень. Відповідно до ч.3 ст.17 оновленого закону, в Україні від тепер буде діяти трьох ланкова судова система, яка буде складатися з місцевих та апеляційних судів, а також Верховного суду. Окрім цього, ця ж стаття передбачає створення спеціалізованих судів з розгляду окремих категорій справ.

Також зміни торкнулися порядку створення та ліквідації судів. Від тепер, суди утворюються та ліквідуються законом України, проект якого вноситься на розгляд до ВРУ Президентом після консультації з Вищою радою правосуддя. (Раніше ці питання вирішувалися шляхом прийняття відповідного указу Президента України).
Статтею 21 Закону визначена нижня ланка судової системи, відповідно до якої:
– місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах);
– місцевими господарськими судами є окружні господарські суди;
– місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, визначені процесуальним законом.
Тобто з наведеного вбачається, що, законодавець при визначенні місцевих судів, оперує терміном «окружний», що на нашу думку не є доцільним по відношенню до загальних судів.

Положення Закону, що визначають територіальну юрисдикцію апеляційних інстанцій майже залишились без змін.
Більших змін зазнали положення Закону, що стосувалися вищих спеціалізованих судів. Відповідно до ст. 31 Закону, у системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої інстанції з розгляду окремих категорій справ, такими є:
– Вищий суд з питань інтелектуальної власності;
– Вищий антикорупційний суд.

Як бачимо, законодавець таким чином ліквідував Вищий Господарський суд та Вищий адміністративний суд, та створив два вищих спеціалізованих суду, які будуть розглядати дуже специфічну категорію справ, як суди першої інстанції.
Чи правильне таке рішення нам покаже час, проте ліквідування ВГС та ВАС, та передання їх повноважень ВСУ було необхідне.

Відповідно до ст. 32 Закону, суддею Вищого суду з питань інтелектуальної власності може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Вищому суді з питань інтелектуальної власності, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше трьох років;
2) має досвід професійної діяльності представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) щонайменше п’ять років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності щонайменше п’ять років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1 – 3 цієї частини, щонайменше п’ять років.

Окрім цього, Суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Вищому антикорупційному суді, а також відповідає іншим вимогам, встановленим законом.

Також значних змін зазнали положення, що визначили компетенцію Верховного суду України. Відповідно до ст. 36 Закону, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Компетенція Верховного Суду:
1) здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, – як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом;
2) здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики;
3) надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням системи судоустрою;
4) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;
5) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумаченняКонституції України;
6) забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом;
7) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Враховуючи зміну повноважень Верховного суду, законодавець в ст. 37 також передбачив внутрішню структуру.
Від тепер у складі Верховного Суду діють:
1) Велика Палата Верховного Суду;
2) Касаційний адміністративний суд;
3) Касаційний господарський суд;
4) Касаційний кримінальний суд;
5) Касаційний цивільний суд.
При чому у кожному касаційному суду утворюються судові палати з розгляду окремих категорій справ.
Відповідно до ст. 38 Закону, суддею Верховного Суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше десять років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1 – 3 цієї частини, щонайменше десять років.

Велика палата Верховного суду наділяється наступними повноваженнями: у визначених законом випадках діє як суд касаційної інстанції з метою забезпечення однакового застосування норм права касаційними судами; діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики.
Кожен касаційний суд у складі Верховного Суду обирає по п’ять суддів до Великої Палати Верховного Суду. До складу Великої Палати Верховного Суду також входить Голова Верховного Суду за посадою.

Окрім цього, Законом передбачена процедура моніторингу способу життя судді, а також необхідність заповнення декларації родинних зв’язків судді, декларації доброчесності судді.

Також законодавцем був встановлений віковий ценз для кандидатів на зайняття посади судді. Тому, відповідно до ст. 69 Закону, на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.
Між цим, змін зазнали положення закону щодо фінансової складової діяльності судді. Базовий розмір посадового окладу судді становить 30 мінімальних заробітних плат – судді місцевого суду; 50 мінімальних заробітних плат – судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду ; 75 мінімальних заробітних плат – судді Верховного Суду. Окрім цього, також буде виплачуватися винагорода, розмір якої буде залежати від вислуги років, перебування на адміністративній посаді в суді, наявності наукового ступеню, а також наявності допуску до державної таємниці.
Проте таке підвищення заробітної плати буде відбуватися поступово з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Наприкінці, хотілось би зазначити, що про вдалість змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», на нашу думку, можна буде говорити лише після 2017 року, коли, за словами представника Адміністрації Президента, будуть в повній мірі імплементовані норми оновленого нормативно-правового акту.

З повагою, юридична компанія “Lex Legum”

26 листопада минулого року Верховною радою України був прийнятий законопроект За номером 835-VIII. Цей нормативно-правовий акт вносить зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

В останній час сфера державної реєстрації є, мабуть, найбільш мінливою та прогресивною, адже держава завжди намагалася звести до мінімуму перепони, пов’язані з реєстрацією бізнесу, адже на їх думку це є запорукою розвитку ринкової економіки. Так, за останні 5 років до вищеназваного закону було внесено більш ніж 50 змін, що вже свідчить про динамічність розвитку даної сферою, або про недостатню якість нормотворчої техніки та відсутність єдиного погляду на реформаторські процеси у законодавстві.

Автори закону наголошували на тому, що він є прогресивним та таким, що буде відповідати український буденності. Проте, не пройшло і одного місяця з дня набрання чинності, як виявились його недоліки та неготовність системи державної реєстрації до деяких новаторств.

А тепер більш детально проаналізуємо оновлений закон.

1. Першою позитивною зміною є визначення всього кола відносин, пов’язаних з державною реєстрацією. Статтею 3 визначено, що дія закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців. Закон про реєстрацію дає виключний перелік громадських формувань, на яких поширюється його дія. До таких громадських формувань, зокрема відносяться політичні партії, громадські об’єднання, професійні спілки, їх об’єднання, творчі спілки, постійно діючі третейські суди, організації роботодавців, їх об’єднання, філії іноземних благодійних організацій.

2. Децентралізовано повноваження з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відтепер державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців може здійснюватись:

– виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київською та Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями;

– нотаріусами;

– акредитованими суб’єктами (в даному випадку мова йде про передання частини повноважень центрам надання адміністративних послуг).

3. Запроваджено єдиного порталу електронних сервісів та персонального кабінету юридичної особи, громадського формування та фізичної особи – підприємця.

Законом про реєстрацію передбачено, що порядок функціонування порталу електронних сервісів визначається Міністерством юстиції України. Очевидно, що йдеться про веб-сайт https://kap.minjust.gov.ua/, функціонування якого буде удосконалено на технічному та нормативному рівні.

В ідеальному варіанті портал електронних сервісів повинен забезпечувати: подання документів в електронній формі для державної реєстрації, ліцензування видів господарської діяльності, видачі документів дозвільного характеру; контроль за повнотою заповнення заяви про державну реєстрацію, ліцензування видів господарської діяльності, видачі документів дозвільного характеру; перегляд стану розгляду поданих документів; доступ до відомостей та документів, визначених цим Законом; оприлюднення результатів надання адміністративних послуг; формування та подання запитів в електронній формі про надання витягів; перегляд, копіювання та роздрукування виписки, витягу, інших документів та відомостей з Єдиного державного реєстру; сплату адміністративного збору та оплату надання відомостей з Єдиного державного реєстру з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу; функціонування персонального кабінету; доступ державних органів, у тому числі судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, а також органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб до відомостей з Єдиного державного реєстру.

4. Запровадження інституту зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації на 15 календарних днів з дати їх подання. Стаття 27 передбачає вичерпний перелік, серед яких: подання документів або відомостей не в повному обсязі; невідповідність документів вимогам до оформлення, що передбачені Законом про реєстрацію; невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі; невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі; невідповідність реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) відомостям, наданим в рамках інформаційної взаємодії; несплата адміністративного збору або сплата не в повному обсязі; подання документів з порушенням встановленого законодавством строку для їх подання.

5. Збільшено розмір адміністративного збору. Законом про реєстрацію встановлено ставки адміністративного збору за державну реєстрацію та надання відомостей з Єдиного державного реєстру. Так, адміністративний збір, який справляється за державну реєстрацію зріс, для прикладу, якщо за державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу у 2015р. сплачувалося 60 грн 90 коп., то у 2016 така послуга коштуватиме 413, 40грн. Для стимулювання електронного документообігу встановлюється знижена ставка адміністративного збору, у розмірі 75 відсотків від встановленої законом.

Плата за надання відомостей з Єдиного державного реєстру також зросла, але не так разюче. Так, отримання витягу в паперовій формі у 2016р. коштуватиме 70грн. При отриманні відомостей з Єдиного державного реєстру у електронній формі також застосовується зменшення встановленої законом ставки до 75 відсотків.

Законом про реєстрацію передбачено можливість проведення державної реєстрації у скорочені строки в порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, крім внесення змін до інформації про здійснення зв’язку з юридичною особою; змін до відомостей про прізвище, ім’я, по батькові або місцезнаходження фізичної особи – підприємця здійснюється протягом шести годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації, крім вихідних та святкових днів, – у подвійному розмірі адміністративного збору за відповідну реєстрацію (що становить для юридичних осіб 830грн. при поданні паперових документів), а при реєстрації протягом двох годин – у п’ятикратному розмірі адміністративного збору за відповідну реєстрацію (2070грн.).

6. Передбачено можливість адміністративного оскарження реєстраційних дій, відмови в державній реєстрації, бездіяльності державного реєстратора. Загальний строк розгляду такої скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Враховуючи вищевикладене слід сказати, що даний закон зазнав значних змін, як позитивних (децентралізація повноважень, визначення повного кола правовідносин, створення електронних сервісів), так і негативних (підвищення вартості адміністративних послуг, недовершеність формулювань, двозначність тлумачення), проте залишається сподіватися на поступове удосконалення приписів цього закону з урахування правозастосовної практики.

Юридична компанія «Lex Legum» готова надати юридичну консультацію в Харкові з питань правозастосування оновленого закону, а також зареєструвати ФОП та ТОВ, внести зміни до установчих документів та відомостей, що містяться в єдиному реєстрі, відповідно до вимог актуального законодавства.

З повагою, Юридична компанія «Lex Legum»

Ще в листопаді минулого року з кулуарів Кабінету Міністрів України надходила інформація про ймовірність скасування Господарського кодексу України.

Варто нагадати, що господарське право, спочатку було складовою частиною цивільного права, між тим спроби об’єднати закони та окремі норми цивільного законодавства в кодифікований нормативно-правовий акт вживалися ще в 20-тих роках ХХ століття, проте вони не були вдалими. Це, перш за все, було пов’язане із суміжністю господарських та цивільно-правових відносин, і неможливістю визначити предмет господарських відносин, який би був окремий від цивільного права.

Зважаючи на стрімкий розвиток ринкової економіки України, було прийнято рішення про створення Господарського кодексу, який був прийнятим у 2003 році.

Як було визначено у самому кодексі, він має на меті забезпечити зростання ділової активності суб’єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.
Нажаль, на відміну від Цивільного кодексу, який був продуманий концептуально до найменших дрібниць, Господарський став компромісом, покликаним законсервувати радянське минуле та забезпечити передумови для корупційних впливів.

На сьогодні Господарський кодекс має такі недоліки:
– відображає норми законів, які вже втратили чинність;
– присутність застарілої термінології;
– дублювання норм спеціальних нормативно-правових актів;
– через мірна кількість бланкетних норм;
– неузгодженість зі спеціалізованими законами, зокрема з актами НБУ.

Все це приводить до суперечок і невірного тлумачення та застосування норм, що негативно відображається на регулюванні господарських відносин. Саме маючи таку мету, була створена спеціальна комісія Міністерства юстиції України, на яку покладено обов’язок вдосконалити господарське законодавство, або шляхом внесення змін до діючого кодексу, або шляхом скасування старого та прийняттям нового кодифікованого акту.

За словами представників Мінюсту, весь процес реформування буде максимально прозорим,щоб усі зацікавлені могли мати змогу ознайомитись та прийняти участь в обговоренні нових нормативно-правових актів.

Нам залишається лише чекати та надіятися, що новий кодекс буде дійсно дієвим і новаторським, та відповідати всім стандартам, а яку назву він буде мати «Господарський» чи «Комерційний» це вже не дуже важливо.

З повагою, Юридична компанія Lex Legum

Недавно Міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавічус публічно заявив про те, що збирається зібрати та направити в профільне міністерство пакет документів щодо скасування трудових книжок в Україні та виключення поняття «трудова книжка» з усіх нормативно-правових актів.

Цю новину суспільство зустріло з неоднозначною реакцією. Соціум буквально розколовся на тих, хто «за» і тих, хто «проти». Люди стурбовані тим, що в разі скасування трудових книжок, вони не зможуть підтвердити свій стаж і право на отримання пенсії. У зв’язку з цим хотілося б відзначити, що дані про трудову діяльність працівника з 2000 року містяться в Реєстрі соціального страхування. Тобто інформація, яка міститься у трудових книжках, дублюється в Реєстрі. Тут логічним було б питання, а що робити тим, у кого позначки датовані раніше, ніж 2000 роком? Відповідь проста: навіть, якщо в Україні трудові книжки скасують, то це не означає, що їх знищать. Ні, зовсім на навпаки, їх повернуть працівникам.

Але існують і перешкоди в реалізації задуманої ідеї. Ці реєстри ведуться обласними центрами, тобто уніфікована база відсутня. Виходить, що якщо людина працювала на території різних областей, то на підтвердження відомостей про стаж, необхідно направити запит в іншій обласний центр. Ця проблема може вирішитися шляхом створення єдиного реєстру.

Так само про недосконалість даної концепції висловлюються і роботодавці, які таким чином будуть позбавлені можливості перевірити наявності досвіду у кандидата на вакантну посаду.
Цікавий той факт, що в редакції проекту нового Трудового кодексу (законопроект № 1658) поняття «трудова книжка» все таки присутнє, що свідчить про відсутність єдиного розуміння у реформуванні трудового законодавства у КМУ та ВРУ.